завдання для учнів

Група № 2

Урок 53

Тема: Загальна характеристика захворювань серцево-судинної системи

Хвороба	Ознака	Причини
Гіпертонічний криз – різке підвищення артеріального тиску	-              Головний біль -              Запаморочення -              Нудота, блювання -              Біль у серці -              Почервоніння обличчя	-              Зміна погоди -              Фізичне та психічне перенавантаження -              Фізичний біль
Ішемія — ураження серцевого м’язу внаслідок порушення місцевого кровопостачання. Прояви стенокардії	Біль за грудиною, який зникає після прийому нітрогліцерину або валідолу	Фізичне та психічне перевантаження
Інфаркт міокарда	Біль за грудиною, який не зникає після прийому ліків термінової дії	Фізичне або психічне перевантаження
Гостра серцева недостатність — порушення скорочень серця	Приступ задухи (неможливість зробити вдих); - шкіра бліда; - губи мають синюшний відтінок; - збудження; - збільшення розмірів вен шиї	Інфаркт міокарда; гіпертонія; порок серця; гостра пневмонія; інтоксикація

Перша допомога:

- прийом нітрогліцерину, валідолу (у хронічно хворих ліки є при собі — валіза, кармани; також ліки можуть бути у перехожих);

- терміновий виклик «швидкої допомоги», якщо не діють ліки або стан людини погіршується й після прийому ліків;

- людину слід посадити (не можна лягати на лівий бік);

- нігтем великого пальця правої руки знайти больову точку на подушечці мізинця та натиснути кілька разів.

Гостра судинна недостатність має кілька різновидів (наприклад, колапс, запаморочення). Розвивається в результаті різкого падіння тонусу артеріальних судин.

Колапс характеризується різким падінням артеріального тиску, серцевої діяльності. При цьому відмічаються загальна слабкість, слабкий пульс, часте поверхове дихання, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, запаморочення.

В основі колапсу лежить тимчасова судинна недостатність у зв'язку з падінням судинного тонусу через рефлекторну реакцію судинно-рухового центру на будь-який пригнічуючий чинник.

Колапс настає тільки в результаті патологічних процесів організму, при цьому розвивається спад життєвих функцій усього організму аж до летального кінця.

Хворий може бути як притомним, так і непритомним.

Запаморочення виникає в результаті зменшення притоку крові до головного мозку і може бути першою ознакою хвороби серця і судин, емболії легеневої артерії. В осіб, які приймають препарати, що знижують артеріальний тиск, запаморочення може часто спостерігатися під час переходу з горизонтального у вертикальне положення.

Запаморочення, що виникло раптово, часто буває наслідком позаматкової вагітності чи шлунково-кишкової кровотечі. Однак у більшості людей запаморочення виникає з інших причин, якими можуть бути психічні травми, фізична втома, вагітність тощо. Наприклад, при перегріванні організму рефлекторно розширюються судини м'язів, що веде до відтоку крові від мозку і непритомності. Як правило, запаморочення виникає раптово, але інколи йому передують блідість, нудота, виділення поту, поява кіл перед очима, потемніння в очах, дзвін у вухах. Під час запаморочення пульс уповільнюється до 45—50 уд./хв. Як правило, тривалість запаморочення невелика — 15—30 с, але інколи воно може тривати кілька хвилин.

Непритомність може трапитися й у здорової людини

Тяжким випадком порушення кровообігу мозку є інсульт, або апоплексичний удар. Він являє собою крововилив у мозок внаслідок розриву судини чи закупорки судини згустком крові. Причиною інсульту може бути гіпертонічна хвороба, склероз судин мозку, психічні травми. Залежно від величини крововиливу може настати повна і неповна нерухомість однієї частини тіла, втрата мови, непритомність.

Хворого насамперед потрібно зручно вкласти у ліжко, забезпечити надходження свіжого повітря. Голову слід обкласти пузирями з льодом, а до ніг покласти грілки. Необхідний повний спокій. Якщо хворий може ковтати, йому дають випити екстракту валеріани, а також препарати, що знижують артеріальний тиск. Необхідно постійно слідкувати за диханням і пульсом хворого. Переправляти його в стаціонар слід дуже обережно.

Також небезпечним явищем порушення кровообігу є гіпертонічна хвороба — хронічне підвищення артеріального тиску, яке виникає з багатьох причин, головною з яких є атеросклероз судин. Часто таке захворювання переростає у гіпертонічну кризу, що може закінчитися серцевим нападом. Ознаки гіпертонічної кризи: поява синюшного відтінку на губах, задишка, потемніння в очах, прискорений пульс. Підтверджує діагноз вимірювання артеріального тиску за допомогою тонометра.

Хворому необхідне свіже повітря та препарати, що знижують тиск. їх, як правило, виписує лікар. У разі дуже тяжкого стану, що супроводжується болем у серці, хворому необхідно дати 30—40 крапель корвалолу.

Урок № 54

Тема: профілактика інфекційних захворювань.

Інфекційні захворювання. Методи їх запобігання

Хвороби та їх групи	Шляхи зараження	Запобігання
Кишкові інфекції: - дизентерія; - гепатит; - гельмінтози	- погано вимитий посуд в їдальні; - немиті руки після туалету або перед прийманням їжі; - погана дезінфекція дверних ручок, кранів, туалетів; - немиті руки після школи вдома; - відсутність санепідконтролю з боку СЕС	Колективні заходи: - дотримання правил санітарного режиму працівниками установи; - використання деззасобів; - санітарне обстеження в певні терміни; - постійний контроль СЕС, батьків. Індивідуальні заходи: - дотримання правил особистої гігієни (мило, одноразові рушники)
Повітряно-крапельні інфекції: - грип; - туберкульоз	- через заражений пил, повітря; - наявність у колективі хворих людей; - порушення умов карантину	- вологе прибирання; - провітрювання за графіком; - застосування деззасобів; - використання марлевих пов’язок; - дотримання умов карантину
Шкірно-контактні: - педикульоз; - сверблячка	- через рукостискання; - обмін шапками; - обмін гребінцями; - користування мілкими речами, які учні тримають у руках	Дотримання правил особистої гігієни

Рівні розповсюдження інфекцій.

Епідосередок.

Епідемія.

Пандемія.

Епідосередок — це елементарна ячейка епідпроцесу.

Напрями знищення (ліквідація залежить від особливостей збудника):

• госпіталізація хворого;
• дезінфекція (дератизація, дезінсекція) приміщення або певної території;
• розрив ланцюга передачі у збудника;
• обстеження найближчого оточення та його імунізація (обходи квартир, сусідніх домівок та приватних будинків);
• санітарно-гігієнічна просвіта.

Епідемія — процес розповсюдження інфекції на місцевому, регіональному, республіканському рівні.

При визначенні розповсюдження інфекції як епідемії визначають терміни карантину (повне або часткове ізолювання людей на певній території).

Пандемія — епідемія одного виду збудника в кількох країнах (пандемія грипу).

Епідпоріг — певна чисельність хворих на 100 000 населення.

Профілактичні заходу епідпроцесу.

Заходи масової безпеки: И

• масова імунізація;
• карантин;
• обсервація;
• щеплення.

Заходи особистої безпеки:

• виконання карантинних заходів;
• укріплення імунітету;
• уникнення переохолоджень, стресів;
• дотримання правил особистої гігієни.

Завдання профілактики:

• запобігання захворюванням;
• обмеження розповсюдження інфекції.

Урок № 55

Тема: профілактичні щеплення (вакцинація) та методи їх виконання.

Вакцинація — це профілактичні заходи із забезпечення штучного імунітету. Вакцинація може проводитися проти однієї інфекції  або 5-7.

Типи вакцинації:

·         послаблені або вбиті мікроорганізми;

·         анатоксини (знезаражені токсини мікроорганізмів);

·         продукти хімічного розщеплення мікроорганізмів.

Тип вакцини	Хвороба
Живі вакцини	- віспа; - бруцельоз; - туберкульоз; - туляремія
Вбиті вакцини	- черевний тиф; - коклюш
Хімічні вакцини	- черевний тиф; - паратиф; - дизентерія; - холера
анатоксини	- дифтерія; - правець; - газова гангрена

Найбільш ефективною є жива вакцина.

Методи щеплення:

·         нашкірно;

·         внутрішньошкірно;

·         через рот та ніс (інгаляції);

·         внутрішньом'язово;

·         підшкірно.

Протипоказання для щеплень:

·         наявність ускладнення хвороби;

·         гостре інше захворювання;

·         наявність температури;

·         період реабілітації будь-якої хвороби;

·         алергії.

Значення щеплення (вакцинації).

Це найбільш ефективний засіб попередження певних інфекційних хвороб. При потраплянні в організм людини послаблених збудників хвороб викликає імунну відповідь, забезпечення захисту організму від певної хвороби.

Вік проведення профілактичних щеплень.

Вік	Щеплення
12 годин	Гепатит В – перша вакцинація
3-7 днів	Туберкульоз – вакцинація
1 місяць	Гепатит В – друга вакцинація
3 місяці	Дифтерія, коклюш, правець, поліомієліт – перша вакцинація
4, 5 місяців	Дифтерія, коклюш, правець, поліомієліт – друга вакцинація
6 місяців	Дифтерія, коклюш, правець, поліомієліт – третя вакцинація, Гепатит В – третя вакцинація
12 місяців	Кір, паротит, краснуха – перша вакцинація
18 місяців	Дифтерія, коклюш, правець, поліомієліт – перша ревакцинація
20 місяців	Поліомієліт – друга ревакцинація
6 років	Кір, паротит, краснуха – друга вакцинація
7 років	Туберкульоз – вакцинація. Дифтерія, правець – друга ревакцинація
13 років	Гепатит В – вакцинація (раніше не щепленим) Краснуха – вакцинація (дівчата)
14 років	Дифтерія, правець – друга ревакцинація. Поліомієліт – третя ревакцинація. Туберкульоз (неінфікований і не щепленим у 7 років)
15-16 років	Ревакцинація проти кору і паротиту одноразова щепленим
Дорослі	Дифтерія і правець – ревакцинація (кожні 10 років)
Дорослі і діти за епідпоказниками	Грипозна, пневмококова, менінгококова, гепатит на А, черевотифозна

Види вакцин

БЦЖ — жива послаблена вакцина проти туберкульозі (в/м'язово);

АКДС — суміш інактивованої вакцини, дифтерійного токсина та анатоксина правця (в/м'язово);

ОПВ — оральна поліомієлітна вакцина (орально);

ЖКВ — жива вакцина проти кору.

Щеплення проводять медпрацівники дитячих консультації після ретельного огляду лікаря. Якщо є сумніви в стані здорові дитини, щеплення проводити не можна,

Школярам батьки дають письмовий дозвіл на проведення щеплення.

Усі щеплення фіксуються в медичній картці людини та індивідидуальній картці, яка зберігається в кабінеті профілактичних щеплень лікарні.

При оформленні медичних довідок у дитсадку, школі, середніх та вищих навчальних закладах вимагають наявності всіх щеплень. Щеплення потрібно проводити так, щоб людина лежала або сиділа, тому що можливе запаморочення (реакція на біль). Також необхідно 30-хвилинне спостереження після ін'єкції, тому що можливий розвиток анафілактичного шоку (алергічна реакція). Відомості про дату вакцинації, номер серії, контрольний номер, термін придатності, назву виробника, реакцію людини обов'язково фіксують у формі «112», «063» (це форми суворої звітності).

Урок № 56

Тема: Профілактика інфекційних захворювань

Види інфекцій	Шляхи розповсюдження	Хвороби	Деякі ознаки	Можливість лікування
Кишков	вода	Дизентерія	Пронос з кров'ю	Лікарня закритого типу
	їжа	холера;	гострий біль у кишечнику
	брудні руки	черевний тиф
Дихальних шляхів або повітряно-крапельні	Повітря з краплями слини хворого	Грип;	Чхання;
		туберкульоз	кашель;
		ангіна	слабкість;
			підвищення температури
Трасмісивні або кров’яні	Укуси тварин;	Епідгепатит;	Біль у печінці	Гепатит - у лікарнях закритого типу
	переливання крові	малярія;	циклічна лихоманка
		СНІД	низка інфекційних хвороб
Статеві	Статеві стосунки	СНІД	Пухирці та мікровиразки на слизових	Сифіліс  - у лікарнях закритого типу
	через слину (сифіліс)	сифіліс
Зовнішніх покровів	Шкірний контакт	Сверблячка	Сверблячка шкіри між пальцями	Лікарня закритого типу

Подібністю всіх інфекційних хвороб є:

- тривале зберігання збудників у навколишньому середовищі;

- наявність інкубаційного періоду;

- здатність до швидкого розповсюдження;

- можливість бацилоносіння;

- першочергове ураження людей зі слабким імунітетом.

Профілактичні засоби епідпроцесу

Профілактичними засобами епідпроцесу є щеплення, санпросвітробота, дезінфекція.

Види дезінфекції.

Профілактична — з метою попередження інфекційних хвороб: очищєння стоків, знезараження питної води; застосування дезрозчинів при прибиранні. (Можливе джерело не виявлено.)

Осередкова — з метою знезараження місця знаходження хворого, запобігання розповсюдження інфекції.

Мета осередкової інфекції — запобігання зараженню людёй, які знаходяться поряд із хворим, та виносу інфекції з осередка. Цю дезінфекцію проводять медпрацівникі або родичі.

В осередках поточна дезінфекція проводиться постійно впродовж усього часу хвороби людини.

В осередках особливо небезпечних інфекцій дезінфекцію проводять медпрацівники у спеціальних закритих костюмах (після чого вони проходять спеціальну санітарну обробку).

Заключна — проводять після ізоляції хворого (направлення в лікарню) або смерті хворого (дім, лікарня).

Вимоги дезінфекції.

Кількість деззасобу.

Певна концентрація.

Термін обробки.

Засіб застосування.

Кількість обробок.

Послідовність дії:

— приготування дезрозчину;

— дезінфекція прибирального інвентарю;

— обробка дверей та інших поверхонь;

— обробка поля;

— обробка виділень, білизни, посуду хворого;.

— пакування речей для камерної дезінфекції;

— дезінфекція ванни, туалету;

— дезінфекція інших приміщень.

Методи дезінфекції.

Механічний — вологе прибирання приміщень. Воно зменшує кількість мікроорганізмів, але не знешкоджує їх повністю.

Фізичний — парообробка, кип’ятіння, опромінювання ультрафіолетом, кварцювання, висушування на сонці; озонування. Одяг та інші речі з тканини, книги, взуття обробляють у дезкамерах паром

Хімічний — вологе прибирання, зрошення аерозолями . Знешкодження шкідливих мікроорганізмів та їх токсинів дезінфікуючими речовинами.

Біологічний — застосування антагоністичних мікроорганізмів

Група № 3

Урок № 44

Тема: надання першої допомоги при обмороженнях.

Обмороження

Обмороження виникає внаслідок дії на окремі ділянки тіла людини низьких температур (нижче 0^оС).

Взаємозв’язок обморожень з кліматичними факторами

Кліматичні фактори		Ураження	Наслідки
1	Сухий мороз	- Відкриті частини тіла; - периферійні частини тіла, тісне або легке взуття	Ураження шкірних клітин з подальшою регенерацією або некрозом
2	Волога низька температура	Кінцівки в сирому взутті	Обмороження ІV ступеня з некрозом тканин
3	Низькі температури	Контакт кистей верхніх кінцівок з дуже холодним металом	Некроз покривних тканин

Механізм обмороження.

Порушення кровообігу на поверхні тіла внаслідок звуження тканини, що призводить до їх некрозу. Рівень ураження тканин визначається тільки через деякий час після зігрівання.

Періоди обмороження

1	Прихований або до реактивний	- Бліда шкіра; - відсутність болю в уражених місцях; - зниження температури уражених ділянок
2	Реактивний	Набряк уражених ділянок

Ступені обмороження

Ступінь обмороження	Ознаки	Наслідки
1 ступінь	- Свербіння; - пекучий біль	- Некроз відсутній - тривала чутливість до низьких температур
ІІ ступінь	- Набряк уражених тканин - синюшний колір шкіри; - біль посилюється	Некроз уражених тканин; - утворення мілких пухирців
ІІІ ступінь	Шкіра бліда, холодна	Некроз усіх шарів шкіри
ІV ступінь	Різке зниження температури шкіри в уражених ділянках	Повний некроз до омертвіння кінцівок

Перша допомога при обмороженні:

·         доставка потерпілого в тепле приміщення;

·         зняття одягу та взуття;

·         розтирання шкіри чистою тканиною;

·         тепла загальна ванна або ванночка для кінцівок (температура води: початкова 34 °С, потім її доводять до 40-45 °С);

·         якщо біль проходить — уражені ділянки витирають від вологи і протирають 33 % розчином етилового спирту;

·         гарячий чай (не можна каву);

·         шкарпетки, білизну необхідно прасувати;

·         додаткове утеплення шкіри;

·         якщо біль при відігріванні посилюється, шкіра бліда, холодна - потерпілого необхідно терміново доставити до медичної установи.

Замерзання.

Замерзання — порушення механізму терморегуляції під дією низьких температур.

Механізм замерзання:

·         збільшення ритму зниження температури тіла;

·         гальмування життєвих функцій.

Періоди замерзання

Період замерзання	Ознаки	наслідки
Прихований	- Сонливість - в’ялість - гальмування мовлення - втрата свідомості - судоми	- Порушення серцевого ритму та дихання; - Клінічна смерть
Реактивний (після зігрівання)	- порушення функцій життєво важливих внутрішніх органів (нирок, легенів); - порушення функцій нервової системи та психічного стану	Термінальний стан

Перша допомога при замерзанні.

-               Швидке загальне зігрівання:

-               ванна (40 °С, розтирання тіла);

-               гарячий чай (каву не можна); 

-               грілки;

-               не можна давати алкоголь;

-               госпіталізація.

Урок № 45

Тема: Тепловий та сонячний удар. Причини. Перша допомога

Тепловий удар.

Він виникає при порушенні терморегуляції внаслідок дії на організм високих температур. Та іноді і не дуже високих температур.

На його розвиток впливають:

·         одяг;

·         температура і вентиляція приміщення;

·         вологість повітря;      

·         робочий стан;

·         стан здоров'я;

·         вік людини;    

·         фізична діяльність;

·         термін знаходження під дією небезпечних факторів.

Ці фактори порушують виділення поту або ускладнюють його випаровування з поверхні тіла, що є причиною виникнення гіпертермії (перегрівання).

Ознаками удару є:

• почервоніння шкіри та її набряк;
• підвищення температури тіла;
• нудота;
• збільшення частоти дихання і пульсу;
• можлива втрата свідомості.

Перша допомога при тепловому ударі:

• забезпечення свіжого повітря;
• послаблення тугих елементів одягу;
• змочити шкіру обличчя та шкіру в ділянці серця холодною водою;
• транспортування до лікарні або викликати «швидку допомогу»;
• якщо постраждалий не втратив свідомість, то слід напоїти його прохолодною водою (соком);
• якщо постраждалий втратив свідомість, необхідно обережно піднести до носу розчин аміаку.

Сонячний удар.

Він виникає внаслідок перегрівання людини під прямими сонячними променями (сильне перегрівання голови).

Фактори розвитку:

• тривала нерухомість (загоряння, стояння);
• спека;
• час доби (11.00-17.00);
• покрита Голова;
• особистий фізіологічний стан;
• обезводнення.

Ознаки сонячного удару:

• головний біль;
• шум у вухах;
• неприємні відчуття у шлунку;
• тахікардія;
• судоми;
• можлива втрата свідомості;
• шкіра червоніє.

Перша допомога при сонячному ударі:

• перенесення потерпілого в затінок;
• накладання холодної тканини на голову;
• у разі порушення серцевої діяльності терміновий виклик «швидкої допомоги» або транспортування до лікарні.

Попередження удару:

• захист голови від сонячних променів;
• носити одяг світлого кольору;
• не вживати спиртовмісні напої;
• по можливості не бути на сонці з 11.00 до 17.00;
• не спати на пляжі;
• у приміщеннях (транспорті) забезпечити добру вентиляцію;
• мати при собі мінеральну або звичайну воду, зелений чай

Сонячний удар

У мозку різко порушується кровообіг, тому що швидко розширюються кровоносні судини. Внаслідок їх переповнення кров'ю виникає набряк мозку. У тяжких випадках можливі розриви мілких судин та невеликий крововилив, що призводить до порушення роботи мозку та життєво важливих систем організму.           

Тепловий удар

Тривалий час людина не відчуває ознак перегрівання тіла. Внаслідок збільшення потовиділення організм швидко втрачає воду і мінеральні солі, що спричиняє до згущення крові й порушення кровообігу в тканинах. Це порушує і постачання кисню в організми у першу чергу до головного мозку, що у свою чергу порушує роботу критичних систем організму.

Урок № 46

Тема: Ураження електричним струмом та блискавкою.

Уражаюча дія електричного струму

Ураження електричним струмом найчастіше відбувається внаслідок випадкового дотику До джерел промислового або побутового струму і дуже рідко в результаті впливу розрядів атмосферно електрики. Дія електричного струму на організм залежить від сили струму. Струм з напругою 100—360 В, який найчастіше застосовується, може викликати важкі та навіть смертельні ураження. Змінний струм небезпечніший за постійний. Для ураження організм має значення опір тканий струму. Суха шкіра погано проводить струм, волога — набагато краще. Тому ураження струмом частіше відбуваються за вологої погоди, коли одяг стає гарним провідник струму, а також у вологих приміщеннях. Ступінь і характер ураження залежать від часу дії струму та його спрямування всередині організму. Електричний струм проходить по тканинах, які його краще проводять, найкоротшим шляхом від джерела до землі або гарного провідника струму, з яким стикається організм. Найкраще проводить струм кров, тому струм спрямовується зазвичай по судинах. Смертельними ураження найчастіше бувають у тих випадках, коли струм проходить через серце.

Струм, проходячи крізь організм, викликає електроліз, термічну та механічну дію. Термічна дія найсильніше виявляється в місцях найбільшого опору струму — в місці проходження його крізь шкіру. На цих місцях утворюються опіки — «електромітки».

У разі тривалої дії струмів високої напруги може статися обвуглювання тканин, а під впливом блискавки — навіть обвуглювання всього організму. Механічна дія проявляється у вигляді надривів тканин, іноді розривів органів. Загальний вплив на організм електричного струму найчастіше проявляється головним болем, нудотою, почастішанням серцевого ритму та дихання, паралічем нервів і м'язів, парезом судин, іноді розвитком набряків і водянки. Смерть зазвичай настає внаслідок паралічу серця

1)Електротравма:

Ознаки:

— електродріт на тілі постраждалого або зажатий у руці;

— звук раптового падіння або світловий спалах;

— незвичайна поведінка;

— втрата свідомості;

— опіки на шкірі;

— вхідний та вихідний отвори на шкірі в місці контакту з електрострумом;

— порушення серцевої діяльності та дихання.

Перша допомога постраждалому.

Забезпечення безпеки рятівника:

— гумові чоботи, рукавиці, килимок, суха палка;

— вимкнення (по можливості) електроструму;

— якщо вимкнення неможливе, необхідно терміново звернути ся до служби «101».

Увага!

Якщо ґрунт вологий або постраждалий знаходиться під деревом, яке контактує з електрокабелем, наближатися до нього без гумового захисту дуже небезпечно.

У разі можливості контакту з постраждалим необхідно перевірити стан дихальної системи та серця;           

·         виклик «швидкої допомоги»;

·         якщо є опіки, необхідне накладання стерильної пов'язки.

2) Ураження блискавкою.

Ознаки ураження аналогічні ознакам ураження електрострумом. Особлива ознака — гіллястий малюнок на шкірі.

Перша допомога аналогічна допомозі при ураженні електрострумом.

3) Запобігання травмуванню.

Профілактика ураження електрострумом:

·         не забивати цвяхи без урахування розташування електродротів

·         не ставати в дощ під дерева, якщо вони торкаються гілками електродротів;

·         не наближатися до дротів, які лежать на землі;

·         не наближатися до трансформаторних споруд та високовольтних ліній.

Профілактика ураження блискавкою:

·         під час грози не стояти на відкритій місцевості (лягти не землю, якщо відсутня можливість укритися у приміщенні);

·         не можна купатися або плавати на човні під час грози;

·         не користуватися телефоном, плеєром;

·         не можна стояти під поодинокими деревами або поряд з металевими спорудами;

·         якщо людина в машині, то необхідно зачинити вікна.

При ураженні електрострумом або блискавкою можливо незначне ураження без порушень функцій організму або обгоряння окремих частин тіла, зупинки серця та дихання. Ураження може бути від сторонніх предметів, які знаходяться в контакті з джерелами електроструму. Струм високої напруги може вразити людину на відстані через повітря та землю.

Блискавка може вразити людину через повітря, електро- та телефонні дроти, які навіть не працюють.

При ураженні порушується стан судин, міокарда, надмірне збудження нервової системи, можливе порушення слуху, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Також можливий стан клінічної смерті, за якої необхідні термінові реанімаційні заходи (до 10 хв.)

Урок № 47

Тема: Утоплення людини, перша допомога.

1.      Перша допомога на воді

Загроза життю

Реальна	Потенційна
Крики про допомогу	Неадекватні рухливі ігри
Занурення людини під воду	Купання в місцях руху водного транспорту
Незвичайна поведінка	Тривале купання
Судоми

2.      Способи надання допомоги на воді

1. Закидання плаваючих предметів: мотузки, драбини, палок, дошок.
2. Рятування вплав:
• буксування;
• транспортування;   
• витягування за допомогою допоміжних предметів.

3. Перша допомога на березі.

Перевірка ротової порожнини та її очищення за необхідності (пальці рятівника обернути тканиною).

Перевірка наявності дихання (5 с) та штучне дихання за необхідності: «рот у рот», «рот у ніс» (дихання через тканину). При використанні штучного дихання голова постраждалого розташована таким чином, щоб підборіддя було трохи піднято.

Визначення стану серцевої діяльності. Вимірювання пульсу за

10 хв (яхб) та непрямий масаж серця.

Обов'язковий терміновий виклик «швидкої допомоги».

4.  Небезпечні ситуації на воді.

— судоми;

— течія;

— водоверть;

— зачеплення за корчі;

— зачеплення за водорості.

Безпека рятівника:

• потопаючий чіпляється за шию або волосся рятівника;
• транспортування постраждалого за волосся.

Фізіологічний механізм утоплення:

— відсутність кисню призводить до втрати свідомості;

— зупинка дихання, серцевої діяльності.

Характеристика льоду.

Колір:

— найміцніший — блакитний;

— менш міцний — білий.

Необхідна міцність:

— для машин — понад 40 см;

— для однієї або двох осіб — понад 15 см;

— для трьох або більше осіб — понад 20 см.

Урок № 48

Тема: Перша допомога при тривалому здавлюванні

Виникнення синдрому здавлювання

Тривале знаходження в завалі (6 та більше годин) для дорослих та менший час для дітей (особливо малюків) в одному положенні. Ознаки синдрому тривалого здавлення.

Здавлювання кінцівок:

— поступове послаблення болю;

— після звільнення кінцівок можливо зниження артеріального тиску, уповільнення пульсу на кінцівках;

— колір шкіри блідо-блакитний;

— втрата тактильної чутливості;

— мимовільні виділення сечі та фекалій;

— набряк травмованих частин;

— порушення функцій нирок (ниркова недостатність);

— загальна інтоксикація.

Здавлювання тіла.

Симптоми аналогічні, тільки виникають швидше.

7. Ступені розвитку синдрому здавлювання.

Ступінь	Час здавлювання	Ознаки
І легкий	Менше 4 годин	Набряки, є біль, є свідомість
ІІ середній	4-6 годин	Типові ознаки, ниркова недостатність та загальна інтоксикація незначні
ІІІ важкий	7-8 годин	Наростання ниркової недостатності та загальної інтоксикації
ІV важкий	Понад 8 годин	Термінальний стан, гостро ниркова недостатність, смерть протягом 2-3 діб

6. Перша допомога:

• накладання джгута вище здавлення кінцівки перед її вивільненням;
• після звільнення кінцівки бинтують від кінчиків пальців до місця накладання джгута, а потім джгут знімають;
• якщо є переломи, то кінцівки іммобілізують (фіксують);
• у разі тривалого транспортування знімають бинти та обкладають кінцівки льодом або пляшками з холодною водою;
• багато пити, якщо потерпілий має свідомість.

Необхідні дії при судомах:

• підтягнути ногу вгору — поза «поплавок»;
• ущипнути м'язи;
• лягти на спину;
• покинути воду та розтерти м'язи по ходу сідничного нерва особливо зв'язки під коліном.

Фактори ускладнення стану потерпілого:

• порушення від болю координації, гальмування та збудження нервової діяльності;
• розпад уражених тканин, всмоктування в кров токсичних речовий та загальне отруєння організму;
• згущення крові від утворення набряків (втрата плазми), що порушує кровообіг;
• знекровлення здавлених тканин;
• міоглобін переходить з тканин у кров та руйнує ниркові канальці.

Фактори виживання:

• невеликий термін здавлювання;
• правильна перша допомога;
• термінова госпіталізація.

При затискуванні відбувається сильний крововилив і розчавлення м'яких тканин, зовнішні ушкодження можуть бути відсутніми. Внаслідок руйнування тканин у кров всмоктується багато отруйних речовин. Вони викликають загальне отруєння організму. Тіло набрякає. Стан потерпілого погіршується.

Періоди розвитку синдрому здавлення.

1. Ранній — потерпілий активний, кличе на допомогу.

2. Проміжний - наростають слабкість, сухість у роті (спрага) дрімота. Це початок інтоксикації.

3. Останній - неадекватна поведінка (марення), озноб, нудота, блювання, послаблення серцевого ритму.

Група № 2

Урок 57

Тема: Гострі захворювання

Виразка шлунка

Ознаки хвороби:

- характерний нічний біль;

- відрижка;

- печія;

- блювання;

- скарги хворих.

Ускладнення:

- шлункова кровотеча:

- є кров у блювоті;

- прободна виразка або перфорація:

- дуже сильний локальний біль (симптом кинжального удару)

- нудота;

- блювання;

- хворий приймає позу собаки (лягає на бік, ноги піджимає під живіт);

- виникнення перитоніту, що викликає ознаки колапсу.

Ознаки перитоніту:

- холодний липкий піт;

- бліді шкірні покрови;

- похолодіння кінцівок;

- спрага та сухість у роті;

- зниження артеріального тиску.

Перша допомога:

- негайна госпіталізація;

- транспортування тільки в горизонтальному положенні.

Профілактика:

- відмова від нікотину та алкоголю;

- запобігання стресів;

- режим харчування;

- дотримання дієти.

Ознаки гострих хвороб кишок

Назва хвороби	Причина	Ознаки хвороби
Апендицит	Запалення апендикса	тупий біль у верхній частині живота (біль може відчуватися в області нирок)
		зміна положення тіла різко посилює біль
Виразка кишечника	Порушення цілісності слизової оболонки кишечника	спазматичні болі в кишечнику;
		кров у випорожненнях
Гостра кишкова непрохідність	Параліч кишкових м'язів унаслідок перитоніту, важкої форми пневмонії, травми хребта. Також можлива механічна непрохідність (глистна інвазія)	спазматичний біль;
		можливе блювання
		можливе здуття черевної порожнини
		відсутність випорожнень кишечника

Перша допомога:

- виклик «швидкої допомоги»;

- холодна грілка. (Не можна використовувати гарячу грілку!)

- постільний режим;

- знеболювальні ліки тільки за призначенням лікаря.

Урок 58

Тема: Гострі захворювання нирок

Ознаки гострих захворювань видільної системи

Хвороби	Місце локалізації	Ознака
Гостра затримка виділення сечі	Загострення сечокам'яної хвороби, переповнення сечового міхура	Камені у нирках:
		гострий боль у попереку
		можливе підвищення температури
		можлива кров у сечі
		часті позиви до сечовипускання
		біль у нижній частині живота
		набряки
		підвищення артеріального тиску
Гocтpa нирковa недостатність	Швидке і різке порушення функцій нирок, що призводять до загального отруєння організму продуктами метаболізму	Біль у м'язах
		нудота
		блювання
		запаморочення
		можлива втрата свідомості
		пронос
		набряки
		підвищення артеріального тиску
Гострий пієлонефрит	Інфекційне запалення нирок	Може протікати безсимптомно
		часті і хворобливі позиви до сечовиділення
		біль у попереку
		різке підвищення температури
		можливі болі у м'язах
		нудота та блювання
Цистит	Запалення сечового міхура	Часте і дуже хворобливе сечовиділення (може бути краплями)
		можливе нетримання сечі
		температура може підвищитися до субфебрільної

Особливості ниркової кольки

Ниркова колька може супроводитися здуттям живота й утрудненим відходженням газів і калу, що викликається рефлекторним парезом кишечника.

Ниркова колька найчастіше виникає при гострому, раптовому порушенні відтоку сечі. Безпосередньою причиною болю є гостре порушення кровообігу в нирках.

Перша допомога.

Після обстеження лікарем ниркова колька знімається спазмолгетиками — знеболювальними ліками, добре вона знімається гарячою водою. Якщо єпідвищення артеріального тиску, то прийняти відповідні ліки.

Не можна займатися самолікуванням.

Ознаки загострення захворювань обміну речовин.

Хвороба	Ураження	Ознаки
Цукровий діабет	Порушення виділення інсуліну підшлункової залози	сухість у роті
		сильна спрага
		слабкість
		зменшення маси тіла
		При різкому збільшенні рівня глюкози в крові можливо, виникнення гіперглікемічної коми - втрата свідомості
		Перед цим починається нудота і блювання, часте сечовиділення. Розвиток гіперглікемічної коми можливий при порушенні дієти, графіку прийому ліків, фізичних та психічних перевантаженнях. Погіршення стану триває кілька годин. При різкому зниженні глюкози в крові починає розвиватися гіпоглікемічна кома. Ознаки: шкіра бліда і холодна на дотик; тахікардія, втрата свідомості. Стан погіршується дуже швидко
Подагра	Відкладення уратних солей у м'язах	різкий біль у суглобах нижніх кінцівок
		неможливість здійснення рухів
Тиреотоксикоз	Гіперфункція щитоподібної залози	Ознаки серцевої недостатності
Панкреатит	Запалення підшлункової залози	Гострий біль у лівому підребер'ї
		нудота
		блювання

Перша допомога

Хвороба	Перша допомога
Діабет:
- гіперглікемічна кома	якщо людина має свідомість і знає про порушення графіку прийому ліків, їй треба допомогти їх прийняти
	якщо людина непритомна,— реанімаційні дії для відновлення дихання і серцевої діяльності
- гіпоглікемічна кома	виклик «швидкої допомоги»;
	якщо людина має свідомість, їй потрібно випити солодкий напій (з'їсти цукерки, інші солодощі, хліб)
Стани загрожують життю людини	якщо людина непритомна, їй потрібно по краплинам влити в рот солодку рідину
Подагра	виклик «швидкої допомоги» або допомогти дістатися додому
Тиреотоксикоз	валідол, нітрогліцерин для відновлення роботи серця
	виклик «швидкої допомоги»
Панкреатит	виклик «швидкої допомоги»
	голод

Ознаки печінкової кольки.

- Приступоподібні болі в правому підребер'ї;

- біль з'являється раптово;

- біль може іррадіювати в ділянку серця або в правий бік;

- біль супроводжується нудотою, блюванням, метеоризмом;

- можуть бути симптоми подразнення очеревини;

- біль триває від декількох хвилин до годин

Можливі причини печінкової кольки.

-          Запалення жовчних шляхів;

-          жовчнокам' яна хвороба

-          холецистит

-          наявність гельмінтів

-          гостра їжа

Ознаки гострих хвороб печінки.

Хвороби	Причини загострення
Жовчнокам'яна хвороба: наявність каменів у жовчних протоках або жовчному міхуру	Запальні процеси жовчних шляхів;
	надмірне споживання їжі, багатої на цукор та жири
Холецистит — запалення жовчного міхура	Інфекційне запалення;
	закупорка жовчного протоку каменем
	спазм жовчного протоку
	порушення дієти
Опістархоз — закупорювання жовчних протоків кошачої двоустки	Споживання в їжу зараженої і риби

Перша допомога:

Якщо є загострення хронічної хвороби, необхідно прийняти спазмалгетики;

якщо напад болю первинний, то необхідно терміново викликати «швидку допомогу».

Не можна без поради лікаря: приймати знеболювальні ліки та прикладати до живота гарячу грілку.

Група № 3

Урок 49

Тема: Дії рятівника під час надання дороги при удушенні людини

Причини порушення прохідності дихальних шляхів:

- насильницькі дії;

- потрапляння у дихальні шляхи сторонніх речовин або предметів;

- хвороби; серця та легень;

- хімічний опік;

- алергічний набряк;

- інфекція;

- здавлення грудної клітини.

Ступінь порушення дихання	Ознаки
Часткова непрохідність повітря	людина хапається руками за горло
	може говорити, мовлення ускладнене
	сильний кашель, відкашлювання; у горлі хрипи
	дихання напружене
Повна непрохідність повітря	блакитний колір шкіри
	рот широко відкритий
	якщо людина у свідомості, вона намагається зробити вдих, хапається руками за горло
	якщо свідомість відсутня, людина нерухома, обличчя має набряк та синій колі

Перша допомога при задусі.

У людини відсутня свідомість (алгоритм дій):

- виклик «швидкої допомоги»;

- положення тіла горизонтальне;

- запрокинути голову таким чином, щоб піднялося підборіддя;

- розтисканая щелеп та фіксація язика (тримати за допомогою тканини)

- штучне дихання «рот у рот» через тканину (ніздрі стиснуті)

- при підозрі на травму голови або хребта проводять висування нижньої щелепи: пальцями обох рук беруть за кути нижньої щелепи та висувають її вперед.

У людини є свідомість:

- допомогти в користуванні ліками, якщо людина їх при собі має

- попрохати людину відкашлюватися;

- якщо ознаки затруднення дихання наростають, необхідне термінове штучне дихання;

-проведення поштовхів у живіт - метод Хайшлика або стиснення грудної клітини (для гладких постраждалих, вагітних жінок);

- можна перехилити постраждалого на живіт та надавлювати животом на тверду поверхню (такі дії можливі ще при самодопомозі).

Урок 50

Тема: Надання першої допомоги при головному болю та гострому болю у животі

Головний біль. Його причини.

Головний біль — це больове відчуття в ділянці голови.

Прояв головного болю буває тупий, пекучий, гострий, пульсуючий

Вій може бути в окремих частинах мозку або розлитий,

Причинами головного болю є:

- нестача кисню у закритому приміщенні;

- фізична або психічна втома або перевтомлення;

- порушення травлення;

- підвищений тиск;

- знижений тиск;

- підвищена температура;

- вегето-судинна дистонія;

- кліматична залежність;

- отруєння;

- стреси;

- інфекційні хвороби;

- порушення зору та інші;

- застуда;

- лор-хвороби (гайморит).

Перша допомога

Виявлення причини головного болю:

- вимірювання температури (ознака застуди);

- вимірювання артеріального тиску;

- вимірювання пульсу (робиться частішим при стресах);

- співбесіда з хворим (хронічний біль, обставини його появи)

Зняття головного болю:

- забезпечення відпочинку;

- прийняття відповідних ліків при хронічних хворобах;

- виклик «швидкої допомоги» при відсутності послаблення болю.

Увага!

Необхідне дуже обережне поводження зі знеболювальними ліками, тому що можливо погіршення стану хворої людини. Наприклад, виникнення алергії.

Синдром «гострого живота».

Це поняття належить до прояву гострого болю в животі. Цей синдром потребує термінової медичної допомоги.

Причини з'явлення синдрому «гострого живота».

Причина	Процеси	Загальні ознаки
Загострення виразки шлунка та кишечникв	Відкриті рани слизистої оболонку шлунка, кишеч­ника	блювання
		біль, людина рефлекторно притискає руки до місця появи болю
Прободення виразки	Порушення цілісності стінок шлунка та кишечник	печія
		кольки
Апендицит	Запалення черв'яко-подібного відростка	«Твердий» живіт при пальпації
Харчові отруєння	Порушення перистальтики кишечника	Підвищення температури; здуття , живота
Холецистит	Запалення жовчного міхура
Закриті травми	Порушення цілісності внутрішніх органів	Кровотеча
Загострення гастриту з підвищеною кислотністю	Запалення слизової оболонки	Порушення функцій кишечника та нирок
Хвороби нирок та сечового міхура	Запалення, наявність каменів
Панкреатит	Запалення підшлункової залози
Менструації	Відторгнення слизової оболонки матки

Перша допомога:

- не можна давати знеболювальні препарати та прикладати гарячу грілку без поради лікаря;

- виклик «швидкої допомоги»;

- покласти хворого в зручне положення;

- не можна вживати їжу, пити;

- по можливості візуально визначити наявність крові в сечі, калі.

Група № 3

Урок № 51

Тема: Отруєння. Корозійні отруєння. Перша допомога

Отруєння.

Отруєння — де хворобливий стан, який виникає при потраплянні в організм отруйної речовини.

Корозійні отруєння.

Корозійні отруєння — спричинені отрутами, які порушують у першу чергу слизові оболонки.

Вид отрути	Її вплив на організм	Ознаки отруєння	Перша допомога
Метиловий спирт. Смертельна доза — 50- 150 мл	Окислення з утворенням формальдегіду і мурашкової кислоти (токсичні)	Різке порушення зору	Промивання шлунка
		зіниці розширені;	50 мл 30 % розчину етилового спирту
		зниження артеріального тиску	Термінова госпіталізація
Дихлоретан (органічний розчинник) — ШКТ, ВС, шкіра. Смертельна доза — 15-20 мл	Ураження НС, печінки, серцево-судинної системи	Запаморочення	Промивання шлунка (20 л)
		загальмованість або збудженість;	Термінова госпіталізація
		галюцинації
		блювання
		біль у животі
Пари бензину (ДС)	Руйнування еритроцитів	Головний біль	Свіже повітря
		запаморочення	штучне дихання
		нудота, блювання;	промивання шлунка
		слабке дихання	молоко
		запах бензину	активоване вугілля
		галюцинації
Хлор — ШКТ, де. Смертельна доза при вдиханні— 40 мл, внутрішньо— 20мл	Психотропна дія	Нудота	термінова госпіталізація
	опік слизових оболонок	блювання	Промивання шлунка (20 л) (через зонд)
	порушення роботи нирок та печінки	зниження артеріального тиску
		загальмованість
		кома
		запаморочення
Аміак -ДС	Зупинка дихання	Пригнічення дихання	Штучне дихання;
			термінова госпіталізація
Сильні кислоти. — шкіра, ШКТ	Роз'їдання слизових оболонок, м'язів	Біль	Антидот (2 % розчин питної,соди)
		блювання	молоко
		спазми	багато води
		шок	термінова госпіталізація
		бліда шкіра
		коричневий струп
Луги	Роз'їдання слизових оболонок, м'язів	Біль	Антидот(2 % розчин лимонної або оцтової кислоти)
		блювання	багато води
		спазми	термінова госпіталізація
		шок;
		бліда шкіра
		зіниці розширені
		білий струп

Резорбтивні отруєння.

Резорбтивні отруєння — це отруєння речовинами, які в легенях всмоктуються у кров.

Отруєння газами

Речовина	Ознаки отруєння	Дія на організм	Перша допомога
Чадний газ (СО) (Смертельно)	Головний біль, слабкість, запаморочення, шум у вухах, блювання, непритомність	Сполучається з гемоглобіном крові (блокує його)	Свіже повітря, нашатирний спирт, штучне дихання, кава
Вуглекислий газ (С02)	Серцебиття, шум у вухах, «тиск» на грудну клітку	Пригнічення дихального центра	Свіже повітря, нашатирний спирт, штучне дихання, кава
Сірководень (H2S)	Головний біль, слинотеча, нудота, блювання, холодний піт, біль у грудях	Пригнічення дихального центра	Свіже повітря, можна на і очі зробити примочки 3 % розчином питної соди, зробити штучне дихання
Пропанбутанова суміш, метан	Зупинка дихального центра	Нудота, блювання, непритомність, зупинка дихання	Свіже повітря, вживання великої кількості рідини

Алергія — патологічна реакція на потрапляння в організм різних подразників хімічного та біологічного, походження при підвищеній до них чутливості.

Вона може проявлятися свербінням, висипами, набряками. Дуже небезпечні набряки шиї, грудної клітини або великих ділянок тіла.

Солі важких металів.

Речовини	Вплив на організм	Ознаки отруєння
Свинець (РЬ) промисловість; посуд	Гемоліз еритроцитів	Шкіра бліда
	відкладання в кістках	нежить
	зниження гемоглобіну (порушення клітинного дихання)	на яснах з'являється лілово-сірувата смужка
	ураження судин (гіпертонія, атеросклероз)
	біль у животі
Мідь (CuSO4) посуд; сільськогосподарські речовини	Ураження центральної нервової системи	Біль у животі
	розвиток ниркової недостатності	нудота,
	ураження печінки	блювання
		пронос
		головний біль
		стає частішим пульс
		Шок
Миш'як отрута для гризунів	Ураження нервової системи	Металевий присмак у роті
	ураження нирок і печінки	різкий біль у животі
	гемоліз (розпад клітин крові)	блювання (маса зеленого кольору)
	смерть	стул рідкий схожий на рисовий відвар

Отруєння сполуками фосфору

Сполуки фосфору	Вплив на організм	Ознаки отруєння
Хлорофос, тіофос та інші	порушення роботи легень	ядуха
	параліч м'язів	зіниці звужені
	смерть	з рота тече слина
		нудота, блювання
		пронос

Отруєння наркотичними речовинами

Речовини	Ознаки отруєння	Дія на організм
Опій; морфін, героїн та інші. Особливо токсичні для дітей молодшого віку	Важке отруєння:	Порушення дихання
	розвиток коматозного стану
	послаблення реакції зіниць на світло та їх звуження	різке зниження артеріального тиску
	судоми
	шкіра червоного кольору
	пригнічення дихання
	Легке отруєння:
	блювання
	сонливість
	зниження порогу больової чутливості
	зниження свідомості

Перша допомога:

- виклик «швидкої допомоги»;

- промивання шлунка (активоване вугілля — 1 таблетка на 10 кг маси).

Увага!

Ознаки отруєння речовинами в таблетках:

- білі сліди на губах;

- незвичайне положення склянки (чашки) із залишками розчину;

- порожні облавки від ліків.

Нейротропні речовини.

Нейротропні речовини — це речовини, які впливають на нервові волокна, по яких збудження передаєтеся від ЦНС до тканин та від тканин до ЦНС:

речовини, які впливають на доцентрові нервові волокна;

речовини, які впливають на відцентрові нервові волокна:

— отрута (група «а»):

— першими вражаються хеморецептори (незалежно від шляхів потрапляння отрути в організм), які знаходяться у серці, кишечнику, на язиці. Це порушує діяльність серця, згортання крові, обмін речовин, загальну роботу нервової системи.

Можливі причини отруєння:

-       Укуси бджіл;

-       Використання ліків у вигляді розчинів та мазей.

Ці ліки не можна використовувати при туберкульозі, хворобах нирок і печінки, діабеті, панкреатиті, інфекційних хворобах.

Джмелина отрута може викликати алергію.

Урок № 52

Тема: Медичний захист від отруєння речовинами, що є хімічною зброєю

Речовини, що є хімічною зброєю, та їх характеристика

Групи	Речовини	Шляхи потрапляння в організм	Ознаки отруєння
Нервово-паралітичні. (Ураження ЦНС)	Зорін	Дихальна система	Порушення зору
	зоман	травна система	слинотеча
	V-гази	шкіра	сильне потовиділення
			запаморочення
			втрата свідомості
			швидка смерть
Шкіряно-наривної дії. (Загальний вплив на організм)	Іприт	Шкіра (миттєво)	Запаморочення
		дихальна система	пухирці на шкірі (як опік)
		травна система	позбавлення зору різного ступеня
Загально-отруйні. (Порушення клітинного дихання)	Синильна кислота	Дихальна і травна системи	металевий присмак у роті
		шкіра	слабкість
			нудота
			подразнення горла
			запаморочення
			судоми
			пригнічення дихання
Задушливі. (Набряк легень)	Фосген	Дихальна система	Кашель
			загальна слабкість
			запаморочення
			Після виходу з зараженої території ознаки швидко зникають, потім різке повернення етапу
Психотропні. (Ураження ЦНС)	Диметіламід лізергінової кислоти	Травма та дихальні системи	Галюцинації
			агресивність

Небезпечний вплив цих речовин визначається їх токсичністю, концентрацією та терміном дії.

Перша допомога.

Рятівникам необхідно в першу чергу подбати про особисту безпеку: захист рота й носа (протигаз), шкіри, очей (целофанова плівка).

Не можна:

- знімати з себе протигаз;

- розспібувати одяг;

- їсти й пити;

- палити;

- сідати.

Потрібно:

- надягти на постраждалого протигаз (не допоможуть ватно-марлеві пов'язки та респіратори);

- проведення змиванням часткової санітарної обробки відкритих частин тіла, одягу, взуття (в першу чергу вологими тампонами обробляють шкіру обличчя);

- за необхідності штучне дихання (розведення верхніх кінцівок);

- термінова евакуація.

Урок № 54

Тема: Особливості догляду за хворою дитиною

Догляд за хворою дитиною має свою специфіку і свій психологічний аспект. Коли дитина дійсно хвора, ви приділяєте їй підвищену увагу не тільки тому, що цього потребують медичні рекомендації, а й тому, що вам її просто шкода. Вам не важко часто готувати дитині їжу чи відставити у бік напій, від якого вона відмовилася, і зробити інший. Ви можете навіть придбати нові іграшки, щоб розважити дитину, підтримати її спокій.

Але необхідно знати, що дитина швидко звикає до свого нового стану і починає капризувати. Більшість дитячих хвороб проходять за декілька днів. І коли мати перестає хвилюватися, всі стосунки входять у норму. Але у разі затяжної хвороби зайва турбота може призвести до того, що дитина скористається своїм станом.

Коли дитина хвора, треба намагатися повернутися до звичного ритму життя якомога скоріше. Маються на увазі такі дрібниці, як спокійний вираз обличчя. Тон вашого голосу, коли ви питаєте, як дитина себе почуває, повинен бути таким, якби ви хотіли чути гарні новини. Не питайте дитину, чи подо­бається їй їжа, і не хваліть її вище міри за те, що вона з'їсть кілька ложок. Пам'ятайте, що від умовляння апетит хворої дитини втрачається швидше.

Звичайно, дитині необхідне спілкування. З нею треба гратися, читати книжки. Але якщо дитина вимагатиме все більше уваги, не вступайте з нею у суперечку, а просто встановіть години, коли вона може розраховувати на вашу увагу. Купуючи дитині нові іграшки, більше уваги приділяйте таким, які розвивали б її фантазію і якими вона могла б гратися без вашої допомоги (конструктори, альбоми для малювання, розфарбовки тощо). Якщо хвороба не інфекційна, запрошуйте друзів вашої дитини, залишайте їх обідати. Така поведінка дорослих дасть змогу дитині вести максимально можливий нормальний спосіб життя. Не допускайте поганої поведінки дитини і нечуйності відносно решти членів сім'ї.

Кожного разу, коли дитина хворіє, лікар докладно розповість про те, яким має бути її харчування, враховуючи характер захворювання і смаки дитини.

Догляд за хворими під час лікування

Догляд за інфекційними хворими потребує особливої уваги, додержання правил особистої гігієни: мити руки після кожного контакту з хворим, його предметами чи виділеннями. Забороняється сідати на його постіль, їсти в кімнаті, де лежить хворий, виносити з неї предмети (посуд, особисті речі). Рекомендується носити респіратор чи багатошарову ватно-марлеву пов'язку.

У домашніх умовах слід ізолювати людину від інших членів сім'ї, які ще не хворіли на цю хворобу. Хворого слід помістити в окрему кімнату, куди матиме доступ тільки одна людина, яка за ним доглядатиме. Біля дверей треба повісити халат, який слід надягати, входячи у кімнату до хворого. Таким чином, збудники хвороби не переноситимуться разом з одягом по квартирі. Як правило, дорослим людям не забороняється виходити з дому, якщо там є заразний хворий. Виняток становлять учи­телі, вихователі і люди, що мають відношення до продуктів споживання. Якщо хвора одна дитина в сім'ї, то іншим дітям не забороняється ходити в школу, відвідувати різні масові заходи. У разі захворювань на менінгіт, скарлатину, поліомієліт вимоги можуть бути суворішими.

Особливими є правила поводження з речами, що мають відношення до хворого.

Правильний догляд за інфекційними хворими — не тільки складова лікування, а й важливий протиепідемічний захід, який спрямовується на попередження поширення інфекцій. Звичайно, якщо інфекція небезпечна, хворого направляють у спеціалізовану інфекційну лікарню, де існує особливий режим, який попереджає проникнення інфекцій за територію лікарні.

Урок № 55

Тема:Вимірювання головних числових характеристик стану хворого

Будь-який хворий потребує застосування спеціальних процедур — складових процесу лікування або здійснення контролю над його станом. Це — вимірювання температури, пульсу, тиску, частоти дихання, збирання виділень, накладання компресів, гірчичників, промивання шлунка тощо.

Одним з головних показників стану людини є температура її тіла, оскільки більшість хворобливих процесів в організмі призводить до температурної реакції, що є складовою імуніте­ту людини. Розподіл теплових потоків всередині тіла визначається його структурними особливостями. Тканини, розташо­вані ближче до поверхні тіла, мають нижчу температуру, ніж центральні. Найвищу температуру мають глибоко розташовані органи і тканини з інтенсивною теплопродукцією: серце, головний мозок, органи черевної і тазової порожнин. Найнижчу — тканини кінцівок.

Для вимірювання температури використовують медичні ртутні термометри зі шкалою від 33,2 до 42 °С, які зберігають в умовах лікарні у спеціальних банках, наполовину заповнених дезінфікуючим розчином (наприклад, 2 % -вим розчином карболової кислоти). На дно банки обов'язково кладуть шар вати, а на верхній кінець термометра надягають гумовий ковпачок для того, щоб мокрий термометр випадково не вислизнув з рук. У домашніх умовах термометри зберігаються у недоступному для дітей місці у спеціальних картонних чи пластикових капсулах.

Протягом доби температура тіла здорової людини коливається від 36 до 37 °С (еталон — 36,6 °С). Найнижча температура спостерігається вранці (близько 36 °С), а найвища у 16— 17 год (досягає 37 °С). Тому вимірювання проводять двічі на день: о 6—7 і 17—18 годинах. Термометр повинен бути сухим, а стовпчик ртуті знаходитися нижче відмітки 35 °С. Температуру вимірюють найчастіше в пахвовій ділянці протягом 10 хв. Можна також вимірювати у пахвовій складці, ротовій порожнині і прямій кишці протягом 5 хв. Термометр повинен бути продезінфікованим, а місця, де вимірюється температура, протерті насухо рушником для запобігання одержання спотворених результатів. Для вимірювання температури в прямій кишці попередньо ставлять очисну клізму, а термометр змащують вазеліном.

Останнім часом у продаж надходять індикатори температури на рідких кристалах. Вони не мають високої точності, але діють дуже швидко — результат можна одержати вже через кілька секунд після прикладання індикатора до лоба чи інших частин тіла. У деяких випадках така швидкість має вирішальне значення.

Так само як і температура, велике значення для діагностики має пульс — поштовхоподібні коливання стінок артерій, спричинені рухом крові, яка надходить від серця. Зміна частоти пульсу свідчить про різні захворювання і травми. Так, слабкий і прискорений пульс — супутник можливого шокового стану, внутрішнього крововиливу і перегрівання організму. Прискорений і нерівний пульс у людини, яка перебуває у стані спокою, говорить про порушення серцевої діяльності. Уповільнений пульс може вказувати на гіпотермію (переохолодження організму) і деякі інші розлади.

Пульс на правій руці досліджують лівою рукою, а на лівій — правою рукою. Як правило, пульс досліджують протягом 1 хв чи 30 с. В останньому випадку результат множать на 2. Частота серцевих скорочень змінюється з віком, тому змінюється і пульс. Нормальним вважається:

у немовлят — до 140 ударів на хвилину;

у дітей — до 90 ударів на хвилину;

у чоловіків — 60—80 ударів на хвилину;

у жінок — 78—82 удари на хвилину;

у літніх людей — близько 60 ударів на хвилину. '

Крім частоти серцевих скорочень, важливим фактором є також сила, з якою серце виштовхує кров у судини. Цей параметр відомий як тиск крові. Всередині артерій існує арте­ріальний тиск, всередині вен — венозний, всередині капілярів — капілярний. Вимірювання кров'яного тиску в артеріях має велике практичне значення. За ним можна визначити стан серця і судин. Наприклад, підвищення тиску відносно норми свідчить про гіпертонічну хворобу, захворювання нирок. Зниження тиску може бути початком розвитку шоку чи колапсу.

Для вимірювання артеріального тиску використовують спеціальний прилад — тонометр. Він складається з надувної манжетки, гумової груші, з'єднувальних шлангів і цифрового приладу — сфігмоманометра (мал. 53). Додатково необхідно мати у комплекті стетофонендоскоп.

Під час вимірювання тиску на руку на 2—3 см вище ліктьового суглоба накладають манжетку і з'єднують її за допомогою шлангів з сфігмоманометром і грушею. Далі знаходять місце пульсації ліктьової артерії і прикладають туди головку стетофонендоскопа. Потім в манжетку нагнітають повітря до тих пір, доки артерія повністю не стиснеться і пульс не перестане відчуватися. Після цього обережно відкривають кран, розташований на груші, і повільно випускають повітря. Як тільки тиск повітря знизиться і кров матиме доступ у кінцівку, почнуть прослуховуватися перші ритмічні удари пульсу (тони). Цей момент слід відмітити на шкалі сфігмоманометра. Це буде верхній (максимальний, систолічний) тиск.

Під час подальшого випускання повітря настає момент, коли манжетка повністю перестає здавлювати судину і кров нормально проходить у кінцівку. Стетбфонендоскопом у цей час відмічається припинення чи різке послаблення тонів, на шкалі сфігмоманометра фіксують нижній (мінімальний, діастолічний) тиск.

Тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовпчика. Артеріальний тиск записують у вигляді дробу (у чисельнику — верхній, у знаменнику — нижній тиск). Наприклад, АТ=120/70 мм рт. ст. «У нормі у здорової людини величина артеріального тиску коливається від 110/75 до 130/80 мм рт. ст.»

Під час дослідження частоти дихання вважається, що в нормі у здорової дорослої людини частота дихальних рухів дорівнює 16—20 раз на хвилину у стані спокою. У немовлят — 40—60. Отже, відношення дихальних рухів до серцевих скорочень дорівнює 1:4/Спостереження за диханням, як правило, проводять візуально, непомітно для хворого. Слід пам'ятати, що у чоловіків переважає так зване «черевне» дихання — за рахунок скорочення діафрагми, а у жінок — «грудне» — за рахунок скорочення м'язів, прикріплених до ребер.

У разі захворювання процес дихання може бути порушеним. Так, зміна частоти і ритму дихання, що супроводжується відчуттям нестачі повітря, називається задишкою. У цьому ви­падку необхідно забезпечити доступ свіжого повітря у кімнату, а краще подачу суміші, збагаченої на кисень. Груди і шию звільняють від здавлюючого одягу, а тілу надають напівсидя- чого положення.

Урок № 56

Тема:Проведення медичних процедур

До процедур, що виконуються в домашніх умовах за вказівкою лікаря, належать постановка гірчичників, банок, накладання компресів, клізми, а також промивання шлунка і подача кисню.

Банки мають розсмоктувальну, протизапальну та знеболювальну дію. їх ставлять на непошкоджені ділянки тіла і на ділянку спини справа та зліва від хребта, на шкіру передньої поверхні грудної клітки праворуч. На ділянку грудини, серця, молочних залоз і хребта банки ставити неприпустимо. Перед використанням медичні банки слід перевірити, щоб вони були сухими, чистими, не мали пошкоджень країв, тріщин тощо. Шкіру перед постановкою банок слід протерти вазеліном. Потім беруть довгу спицю, паличку чи олівець, туго накручу­ють на кінець шматочок вати, занурюють у спирт і підпалюють. Необхідно вжити протипожежних заходів, тобто не залишати відкритим флакон зі спиртом, слідкувати, щоб спирт не крапав з палички.

Одержаний смолоскип швидким рухом вносять всередину банки, а потім так само швидко банку всією поверхнею отвору прикладають до шкіри. За рахунок розрідженого повітря, що утворюється у банці, шкіра втягується всередину. Відстань між двома встановленими банками повинна бути не меншою, ніж 2 см. Поставивши 20—25 банок, хворого вкривають ковдрою і залишають на 10—15 хв. Потім банки знімають. Для цього слід трохи натиснути на шкіру біля отвору банки, щоб утворилася щілина і повітря потрапило всередину банки. Після зняття банок шкіру витирають ватою, видаляють вазелін, що залишився, надягають білизну і пропонують хворому півгодини полежати.

Гірчичники являють собою листки цупкого паперу 8x12 см з нанесеним тонким шаром гірчиці. Перед застосуванням гірчичники змочують у теплій, але не гарячій воді. Гаряча вода руйнує структуру гірчиці, внаслідок чого не відбувається виділення необхідних ферментів і гірчичної олії. Після змочування гірчичники прикладають до тіла на ті ж місця, що й банки. Тримають їх 10—15 хв. Якщо спостерігається сильні печія і біль, гірчичники необхідно зняти. Дітям для запобігання опіків гірчичники накладають крізь шар тонкого паперу або зворотним боком. Знявши гірчичники, шкіру протирають спочатку вологою серветкою для зняття рештків гірчиці, а потім сухим рушником.

Слід пам'ятати, що за тривалого зберігання гірчичники втрачають лікувальний ефект, тому термін зберігання гірчич­ників не повинен перевищувати 8 місяців. Придатний для використання гірчичник не повинен осипатися і мати гірчичний запах.

Компреси поділяють на зігрівальні, місцеві і холодні. Зігрівальний компрес — спеціальна пов'язка, що накладається з лікувальною метою і виконує розсмоктувальну і знеболю­вальну дію. Такий компрес складається з трьох шарів. Шматок тканини, змоченої горілкою чи розведеним спиртом, віджимають і прикладають до шкіри, вкриваючи компресним папером і шаром вати, який зберігає тепло. Шар вати має бути більшим за компресний папір, а останній — більшим за змочений у спирті шматок тканини. Ці шари прибинтовують до тіла таким чином, щоб вони міцно приставали до шкіри, не зміщувалися, але й не здавлювали судини. Компрес тримають 6—8 год. Протипоказаннями до зігрівальних компресів є порушення цілісності шкірних покривів, фурункульоз та інші захворювання шкіри.

Місцевий компрес є різновидом зігрівального. Він сприяє притоку крові і має знеболювальний ефект. Його технологія така. Серветку чи марлю складають у кілька шарів і змочують у воді, нагрітій до 50—60 °С. Потім її віджимають і приклада­ють до тіла. Зверху накладають поліетиленову плівку і бавовняну тканину. Змінюють компрес через кожні 5—10 хв.

Холодний компрес застосовується у разі забиття, носових кровотеч, прискорень пульсу (на ділянку серця), лихоманки (на голову) тощо. Він має судинозвужувальну, знеболювальну та протизапальну дію. Шматок тканини змочують у крижаній воді, трохи віджимають і накладають на тіло. Через кожні 2—3 хв його міняють. Замість компресу широко використову­ються також пузирі з льодом.

Клізми застосовують під час запорів, харчових отруєнь, перед операціями і оглядами органів черевної порожнини. Си­стема для очисної клізми складається з гумового мішка чи грілки об'ємом 1—2 л, гумових трубок довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. Трубки повинні мати крани, які регулюють надходження води, а також скляний чи пластмасовий наконечник. Вся система повинна бути ретельно вимита. В мішок налива­ють чисту воду кімнатної температури (20—22 °С) і підвішують на яку-небудь підставку або тримають у руках на висоті 0,5—1 м. Потім відкривають кран для витіснення повітря. Ліжко вкривають поліетиленовою підстилкою, кладуть хворого на лівий бік. Його ноги згинають у колінах і підтягують до живота з метою розслаблення черевного преса. Наконечник змащують вазеліном і вводять у пряму кишку на глибину 10—12 см. Перші 3—4 см наконечник вводять за лінією, що з'єднує задній прохід з пупком, а далі — паралельно куприку. Коли наконечник введений, відкривають кран і вода надходить у пряму кишку. Після цього кран закривають, наконечник витягають. Хворий повинен утримувати воду протягом 5—10 хв.

Так само замість води в пряму кишку можна ввести рідкі ліки, але вже після очисної клізми.

Урок № 57

Тема:Основи медичної деонтології. Особиста гігієна хворого.

Медична деонтологія — це сукупність етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов'язків.

Медична етика — це вчення про мораль медпрацівників, їх поведінку, взаємозв'язки з хворими, з колегами, із суспільством.

Складовою частиною медичної етики є деонтологія — вчення про обов'язки медичного працівника.

Порушення правил деонтології може призвести до виникнення такої патології як ятрогенія — психогенний розлад внаслідок неправильних, необережних висловлювань або дій медичного працівника.

Тому важливим принципом є дотримування основного деонтологічного правила — не зашкодити при діагностиці або лікуванні.

За визначенням ВООЗ, «медична сестра — це особа, підготовлена за основною програмою сестринського навчання, яка має достатню кваліфікацію і право виконувати у своїй країні дуже відповідальну роботу із сестринського обслуговування з метою зміцнення здоров'я, запобігання хворобам і догляду за хворими».

Основні функції медсестри.

Основною функцією медичної сестри є догляд за хворими та виконання призначень лікаря, під керівництвом якого вона працює.

Високий рівень фахових знань та вмінь, точність у виконанні призначень, тактовність, людяність, уважність, самовладанні, чуйність — ці якості конче необхідні медичній сестрі.

Останніми роками роль середнього медичного персоналу зросла. Медичні сестри почали працювати зі складною технікою, виконувати відповідальні маніпуляції. Це вимагає високої кваліфікації та постійного вдосконалення знань.         

Проте надзвичайно важливим залишається спілкування з хворими. Жоден комп'ютер не може замінити людського слова, щирого співчуття та вчасної допомоги.

Медична сестра своїми діями, поведінкою та словом повинна зробити все, щоб у хворого були оптимістичний настрій впевненість у швидкому одужанні.

Не слід інформувати хворих про результати аналізів, висновки лікарських консиліумів, висловлювати свої прогнози щодо термінів лікування, розповідати про обсяг оперативних втручань. Таке право має тільки лікар.

Особливості хворої людини.

Під час хвороби яскраво виявляються недоліки виховання людини, її егоїзм, нестриманість, вередливість, вимогливість щодо задоволення своїх бажань та примх. Яка причина цього? У хворої людини в період гострого, а особливо хронічного захворювання нерідко послаблюються гальмівні процеси в корі головного мозку з'являється емоційна нестійкість, нестриманість у вчинках слабкий контроль розуму над почуттями. Тимчасово може обмежуватись здатність до самообслуговування. Звичайно, це впливає на її самостійність. Неприпустимо обговорювати стан її здоров'я при ішик хворих, оскільки це може травмувати психіку хворої людини, порушити контакт з нею.         .

Серйозні труднощі виникають у медичних працівників відділень при спілкуванні з родичами. Природними є переживання, стурбованість родичів, страх за близьку людину. Необхідно тактовно і переконливо пояснити родичам, що їхня тривога при спілкуванні зможе вплинути на хворого негативно. Нелегко буває досягнути взаєморозуміння з родичами, які нездатні критично оцінити реальні факти і дуже емоційно реагують на захворювання близької людини. У таких випадках медична сестра повинна виявити терпіння, витримку й уміння переконувати.

Особиста гігієна хворого.

Одним з найважливіших умов збереження здоров'я є дотримання правил особистої гігієни. Ще більшого значення набуває особиста гієна для хворих, ослаблених людей. Дотримання особистої гігієни хворими сприяє їх якнайшвидшого одужання і попереджає розвиток багатьох ускладнень.

Складові особистої гігієни хворого:          

-        гігієна натільної білизни;

-          гігієна одягу, взуття;

-          гіґієйа тіла;

-          догляд за зубами, волоссям, шкірою.

Складання валізки з речами, які необхідні хворій людині в лікарні

Приклад:

Паспорт

Медичні документи.

Гроші.

Засоби особистої гігієни:

- зубні щітка й паста;

- мило, шампунь;

- рушники для тіла, ніг;

- вологі серветки;

- манікюрні ножиці;

- туалетний папір.

Натільна білизна.

Капці.

Постільна білизна.

Урок № 58

Тема: Лікувально-охоронний та санітарно-гігієнічний режим у лікарні

Особливості оформлення хворих в ЦРЛ:

Доставка хворого «швидкою допомогою»	Направлення лікаря
Заповнення історії хвороби (потрібен паспорт)	Заповнення історії хвороби — потрібні:
Вимірювання тиску, температури, пульсу	направлення лікаря
Клінічні аналізи крові та сечі залежно від попереднього діагнозу	флюорографія
Санобробка залежно від зовнішнього стану хворого	електрокардіограма
	паспорт
	Вимірювання тиску, пульсу, температури.
	Оформлення у відділення залежить від стану хворого (можлива постановка в чергу після консультації із заввідділенням).

Санітарна обробка хворого у приймальному відділенні.

Однопотокова	Двопотокова
Жінки й чоловіки по черзі	В окремих кімнатах жінки й чоловіки

Увага!

Не можна залишати хворого одного, тому що раптово може п гіршитися стан людини.

Складання історії хвороби:

П. І. Б.

Дата народження

Стать.

Адреса проживання.

Паспортні дані

Первинний медичний огляд:

- Попередній діагноз

- зріст

- маса

- температура

- тиск

- стан шкіри (за необхідності огляд на педикульоз)

- наявність флюорографії

- дані про диспансерний облік — хронічні хвороби

- наявність алергій.

Гігієна — наука, яка вивчає вплив факторів зовнішнього cepeдовища на організм людини та розробляє заходи зі збереження та укріплення здоров'я населення.

Практична реалізація рекомендацій, норм і правил гігієни

Санітарний режим у лікарських установах.

- Прибирання (вологе) всіх приміщень проводиться щоденно в певний час. У палатах та коридорах прибирання проводять післяпідйому хворих (після сьомої години ранку): миття підлоги, протирання меблів, дверей, панелей, підвіконня, поверхні тумбочок.

- Провітрювання приміщень.

Ці процедури повторюють перед сном хворих (до двадцять другої години).

- Щоденно, з дезінфікуючими та миючими засобами потрібно мити унітази, пісуари, умивальники (вода гаряча).

- Після приймання ванни або душу їх поверхню потрібно мити миючими засобами після кожного хворого.

- Негайно виносити випорожнення хворого з палати. Підкладні круги, судна потрібно дезінфікувати після кожного випорожнення.

- Щотижня необхідно проводити генеральне прибирання: обмітання стін та стелі, заміна білизни, пилососом очищують ковдри та матраци (їх по можливості слід провітрювати на свіжому повітрі).

- Щотижневе купання хворих у ванні або під душем.

- Дотримання умов тиші: спеціальне взуття; відсутність гучних них розмов. У палаті можлива наявність індивідуальних телевізорів тільки за згодою лікаря та інших хворих.

Лікувально-охоронний режим у лікарні.

Для хворих	Для медпрацірвиків
Виковувати призначення лікаря	Дотримання моральних норм спіл кування з хворими та між медпрацівниками
Дотримуватися режиму лікарні	Дотримання вимог до зовнішнього вигляду
Не виходити з території лікарні без дозволу лікаря	Виконання призначення лікаря без коментування їх хворому
Додержуватися режиму тиші	Контроль виконання вимог лікарні стосовно хворих
Зустріч із відвідувачами тільки в певний час

Урок 59

Тема: Основні способи реанімації і транспортування при гострих захворюваннях, нещасних випадках та отруєннях

Основні методи реанімації

1. Поняття про реанімацію. Штучна вентиляція легень. Непрямий масаж серця.

2. Причини виникнення шоку та його стадії. Основна симптоматика шоку. Невідкладна допомога при розвитку шокового стану.

3. Судомний синдром, його причини, ознаки і невідкладна допомога.

4. Причини розладу свідомості, ознаки і невідкладна допомога

Реанімація – це сума активних і своєчасних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму (органів дихання, діяльності серця...), порушення яких спостерігається під час і після хірургічних операцій і травматичних пошкоджень. Завданням реанімації є вивчення закономірностей вмирання організму і відновлення його функцій, профілактика термінальних станів і розробка найбільш удосконалених методів оживлення організму. Під терміном «термінальний стан» розуміють останній етап життя людини – важку стадію шоку, важкий колапс, агонічні стани і клінічну смерть, тобто короткий період часу після припинення кровообігу, протягом якого ще не розвинулися незворотні зміни життєво важливих органів і, в першу чергу, кори головного мозку.

Оживлення організму – складний процес, який потребує швидкості в проведенні тих або інших заходів в залежності від стану хворого і причин, які призвели до розвитку термінального стану.

Достатньо нагадати, що оживити мертвеця можна не пізніше ніж через 5-7 хвилин після настання клінічної смерті, це пов’язано з швидкою загибеллю клітин кори головного мозку внаслідок кисневого голодування. В інших випадках вмирання організму може продовжуватись поступово, в більш тривалі строки, які вимірюються годинами.

Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:

1. Визначення наявності дихання та скорочень серця.

2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті.

3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення.

4. Штучна вентиляція легень.

5. Масаж серця при його зупинці.

1. Перша допомога при невідкладних ситуаціях.

Огляд місця травмування;

первинний огляд постраждалого (дихання, пульс, відсутність або наявність кровотечі, ознак шоку) та реанімаційні заходи за життєвими показниками;

виклик «швидкої допомоги» ;

психологічна підтримка постраждалого.

2. Оцінка стани постраждалого.

Картка оцінки стану постраждалого

	Оцінка		Стан	Дія
Свідомість є	-	-	Реагує, але стан може погіршитися	Контролюйте
Свідомості немає	Дихання є	Пульс с	Реакції немає	Вторинний огляд; стабільне положення; дзвоніть «103»
Свідомості немає	Дихання немає	Пульс є	Дихання немає	Штучна вентиляція легень (протягом 1 хв, якщо ви один); дзвоніть «103»; продовжуйте штучну вентиляцію легень
Свідомості немає	Дихання немає	Пульсу немає	Кровообігу немає	Серцево-легенева реанімація (протягом 1 хв, якщо ви один); дзвоніть «103»; продовжуйте серцево-легеневу реанімацію

3. Перша допомога при отруєнні.

Отруєння в побуті:

- ліки;

- алкоголь;

- їжа;

- гриби;

- оцет;

- органічні розчинники (0,5л схожі на солодкі рідини зовні);

- отруйні рослини.

Шлях потрапляння в організм людини через травну систему. Оцет та органічні розчинники дають специфічний запах із рота та опік слизових оболонок, кров'яниста блювота.

Якщо достовірно відомо, що отруєння оцтом — шлунок промивають 2 % розчином питної соди.

Загальні дії першої допомоги:

- виклик «швидкої допомоги»;

- промивання шлунка можливо тільки при повній свідомості постраждалого;

- вживання активованого вугілля (1 табл.— 10 кг маси людини; таблетки товчуть, додають у воду).

Якщо є отруєння снодійними ліками, на що вказує наявність порожніх упаковок, не можна давати людині спати та потрібно допомагати їй рухатися примусово.

При прибутті бригади «швидкої допомоги» необхідно якомога детальніше розповісти причину отруєння, про дії рятівників та попередній стан постраждалого.

При вдиханні отруйних речовин потрібне:

- свіже повітря;

- виклик «швидкої допомоги»;

- за необхідності провести «штучне дихання».

Вибрати спосіб транспортування в кожній ситуації.

4. Укуси комах.

Каракурт, скорпіон, тарантул (ознака — пляма на шкірі).

Перша допомога:

- виклик «швидкої допомоги»;

- іммобілізація кінцівки;

- холод на уражене місце;

- багато води для пиття.

Бджоли, оси.

Перша допомога:

- удалити жало;

- промити місце ураження;

- прикласти холод;

- пити багато води;

- при збільшенні набряку та ознаках алергії — терміновий виклик «швидкої допомоги» або транспортування до лікарні (аптеки).

Отруйні змії: гадюка.

Перша допомога:

- виклик «швидкої допомоги»;

- відсмоктати отруту з рани (не можна це робити, якщо в рятівника уражена слизова оболонка рота), термін дії 15-20 хв;

- обробка рани дезінфікуючою речовиною;

- горизонтальне положення;

- іммобілізація кінцівки;

- пити багато води.

Можливі помилки:

- накладання джгута;

- припалення рани;

- вживання алкоголю.

Урок 60

Тема: Догляд за хворими з гострими захворюваннями органів дихання

1. Гостра пневмонія.

Гостра пневмонія – це гострий загашьний процес у легенях. Діагноз визначає лікар після огляду т додаткових досліддень (аналіз крові, флюорографія, рентгеноскопія або рентнегографія). Ознаки:

- кашель;

- підвищення температури;

- дихальна недостатність;

- збільшення швидкості зсідання еритроцитів;

- збільшення кіькост лейкоцитів;

- хрипи в легенях;

-  на рентгенограмі (флюорографії) можна побачити інфільтрати (очаги запалення).

Причини захворювання:

- бактерії (стафілококи, стрептококи, пневмококи);

- віруси;

- паразити (глисти, грибки).

Пускові механізми (патогенна флора є і в здорової людини):

- переохолодження;

- зниження імунітету;

- довгостроковий стрес;

- гіпо- й авітаміноз.

Догляд за хворими

1. Обов'язковий огляд лікарем.

2. Виконання призначень лікаря:

- приймання ліків у призначений час і за певних умов (амбулаторна карточка або лист призначення — рукою лікаря);

- ін'єкції в/м'язові або підшкірні можливо виконувати в домашніх умовах членами родини або медпрацівником (це обговорюється з лікарем).

3. Контроль за температурою тіла (кількість вимірювань та час призначає лікар).

4. Годування за призначенням лікаря.

Слід враховувати, що в період підвищення температури хворий може відчувати відразу до їжі (насильно годувати не треба). Задля зниження інтоксикації потрібно багато пити (соки, компоти, вода та ін.). Також треба враховувати, що хворому може бути важко ковтати тверду їжу. їжа повинна бути різноманітною, вітамінізованою.

5. Потрібно слідкувати за станом постільної білизни, особливо за наявністю крихт їжі на простирадлі.

6. Якщо людина рясно пітніє, потрібно кілька разів на добу змінювати натільну та постільну білизну, потім щодоби.

7. Дотримуватися режиму провітрювання та вологого прибирання (двічі на добу).

8. Слідкувати за станом шкіри. Обтирання шкіри 2 % розчином оцтової кислоти, що запобігає утворенню пролежнів.

9. Кілька разів на добу перевертати хворого на ліжку.

10. 2-3 рази на добу допомагати хворому прийняти напівсидячу позу, що поліпшує вентиляцію легенів.

2. Загальна характеристика бронхіальної астми.

Астма бронхіальна (задишка, ядуха) — захворювання, що проявляється періодичними приступами задухи, що мають тривалу силу. Виникнення нападу зумовлене спазмом дрібних бронхів, набуханням їхньої слизової оболонки, закупоркою слизом, що виділяється у великій кількості. Як правило, напад бронхіальної астми виникає раптово, переважно вночі. Хворий відчуває утруднення при вдиханні, грудна клітка роздувається, з'являється тяжке відчуття задухи, він сидить у ліжку, звісивши ноги, або схоплюється, шукає зручну позу, підбігає до вікна, жадібно вдихає свіже повітря. Дихання стає свистячим, обличчя синюшним, вени на шиї набрякають. Наприкінці нападу насилу починає виділятися незначна кількість в'язкого склоподібного мокротиння; кашель робиться вологим, харкотиння дедалі більшає, воно легше відходить; хворий може вже лягти, заснути. Окрім таких виражених нападів з раптовим початком і кінцем, може бути ще так званий астматичний стан (затяжна астма), коли минають години і дні, а очікуваного закінчення нападу не настає, тривають свистячі хрипи, виділення харкотиння утруднене; хворий не спить усю ніч; різні засоби, які раніше допомагали, або не діють, або дають тільки слабке полегшення.

Причини виникнення хвороби.

Серед причин, що викликають бронхіальну астму, нарівні із сімейною спадковою схильністю, особлива роль відводиться так званій алергії, тобто стану підвищеної чутливості організму до деяких речовин тваринного (запах поту, шкіри, вовняний пил) або рослинного (квітковий пил, цвіль, запах сіна тощо) походження.

У деяких випадках бронхіальна астма має характер професійної хвороби, пов'язаної з дією певних подразників (наприклад, у хутровиків — фарба урсол).

У походженні бронхіальної астми велике значення має вплив нервової системи. При так званій рефлекторній астмі спазм бронхів виникає внаслідок подразнення, що йде нервовими шляхами з інших органів (наприклад при захворюваннях носа, жовчного міхура, жіночих статевих органів тощо). Психічні переживання та потрясіння також іноді спричиняють бронхіальну астму.

Перша допомога:

- у хронічних хворих є при собі відповідні ліки, в першу чергу інгалятор;

- терміновий виклик «швидкої допомоги», якщо ліки відсутні або не дають швидкої допомоги.

Допоміжні заходи.

Якщо в людини з нападом бронхіальної астми відсутні ліки, то до приїзду «швидкої допомоги» можна використовувати засоби м'язово-рефлекторного масажу:

«Циферблат». Місце для цього способу розташоване у вигляді кола на груднині від верхньої частини грудини до 1 лінії, що сполучає соски. Вказівним пальцем робиться на­тискування на шкірі, ніби по циферблату від 1 до 12.

Якщо при натисканні на «цифру» виникає біль, то цю точку необхідно промасажувати 3-4 рухами пальця. Напад астми знімається за 5-15 хвилин, кашель припиняється.

У такий спосіб можна зупинити кашель і при запальному захворюванні, якщо на момент нападу кашлю немає відповідних ліків.

3. Ознаки легеневої кровотечі.

Ознаками легеневої кровотечі є:

- наявність домішок крові в рідині;

- виділення чисто крові без бронхіального вмісту;

- виділення харкотиння, що складається з рівних частин крові й бронхіального вмісту;

- блювота «кофейною гущею»;

- слабкість.

У важких випадках кров виділяється великими порціями. Кров не згортається.

Причини легеневої кровотечі.

Причинами легеневої кровотечі є:

- рак надгортанника;

- туберкульоз легенів;

- наявність інородних тіл у бронхах;

- аневризма аорти;

- пухлина легенів,

- некроз легенів.

Перша допомога.

Першою допомогою при легеневій кровотечі є:

- терміновий виклик «швидкої допомоги»;

- спокій (поза хворого — на боці);

- якщо кров виходить великими порціями, необхідно суворо виконувати поради диспетчера «швидкої допомоги»;

- холодний компрес на груди та горло;

- кожні півгодини розчин солі (1 ч. л. солі на 100 мл води).

Ковтання води з льодом призводить до погіршення стану хворого.

Догляд за хворим у лікарні:

- лікар встановлює причину кровотечі та призначає відповідне лікування;

- у зв'язку з тим, що легенева кровотеча загрожує життю хворого, необхідно встановлення індивідуального поста;

- спати хворому потрібно на боці, щоб попередити захлинання кров'ю.

Урок 61

Тема Захворювання серцево-судинної системи. Перша допомога

Загальна характеристика захворювань серцево-судинної системи.

Хвороба	Ознаки	Причини
Гіпертонічний криз — різке підвищення артеріального тиску	Головний біль;	Зміна погоди
	запаморочення; нудота	фізичне та психічне перевантаження
	блювання;	фізичний біль
	біль у серці
	почервоніння обличчя
Ішемія — ураження серцевого м'язу внаслідок порушення місцевого кровопостачання. Прояви стенокардії	Біль за грудиною, який зникає після прийому нітрогліцерину або валідолу	Фізичне та психічне перевантаження
Інфаркт міокарда	Біль за грудиною, який не зникає після прийому ліків термінової дії	Фізичне або психічне перевантаження
Гостра серцева недостатність — порушення скорочень серця	Приступ задухи (неможливість зробити вдих)	Інфаркт міокарда;
	шкіра бліда	гіпертонія;
	губи мають синюшний відтінок;	порок серця
	збудження;	гостра пневмонія;
	збільшення розмірів вен шиї	інтоксикація

Перша допомога:

- прийом нітрогліцерину, валідолу (у хронічно хворих ліки є при собі — валіза, кармани; також ліки можуть бути у перехожих);

- терміновий виклик «швидкої допомоги», якщо не діють ліки або стан людини погіршується й після прийому ліків;

- людину слід посадити (не можна лягати на лівий бік);

- нігтем великого пальця правої руки знайти больову точку на подушечці мізинця та натиснути кілька разів.

Догляд за хворими.

Гіпертонічна хвороба протікає з періодами покращення, коли артеріальний тиск знижується до норми, і періодами погіршення, коли артеріальний тиск підвищується. Якщо не вживати заходів до зниження артеріального тиску з моменту початку захворювання, можуть розвинутися декомпенсація серця, інфаркт міокарда, ін­сульт (крововилив у мозок) і ураження нирок. Одним із симптомів серцевої недостатності є серцева астма. Вночі раптово починається задишка, яка переходить у ядуху, хворий задихається, можуть ви­никнути ознаки набряку легенів. У куточках губ з'являється роже­ва піна. Хворий різко блідне, покривається холодним, липким потом, пульс ледве вловлюється, слабкий, так званий ниткоподібний.

Такий стан загрожує життю хворого, тому молодша медична сестра в першу чергу повинна повідомити про це постову сестру її викликати лікаря. До приходу лікаря треба добре укрити хворого й провітрити палату, надати його тілу сидячого положення, дати вдихати кисень. До ніг хворого треба покласти теплі грілки.

Молодша медична сестра не повинна залишати хворого до тих пір, поки стан його не покращиться. У цей час хворому необхідний повний фізичний і психічний спокій, не дозволяється багато рухатися, розмовляти. Коли минає задишка і загрозливий стан ліквідується, хворому необхідно створити умови для достатнього й повноцінного сну. Таких хворих краще помістити в окрему палату, а якщо це неможливо — попросити решту хворих розмовляти тихоі не порушувати спокій тяжкохворого. Надалі годувати таких хворих потрібно невеликими порціями, напіврідкою їжею, що містить багато вітамінів. Потрібно стежити за сечовипусканням і стулом.

Найбільш частими ускладненнями у хворих на гіпертонічну хворобу бувають так звані гіпертонічні кризи — стан, коли підвищення артеріального тиску супроводжується дуже сильними головним болем у ділянці потилиці, запамороченням із нудотою, стискаючими болями в ділянці серця і різкою слабкістю. Може знизитися зір, і у важких випадках може наступити параліч.

Якщо у хворого, який страждає на гіпертонічну хворобу, з’являються перелічені симптоми, молодша медична сестра новинна повідомити про це постову сестру або лікаря. Такого хворого необхідно відразу ж укласти в ліжко й не дозволяти йому вставати. Судно або «утку» подають йому в ліжко. На потилицю можна поставити гірчичники, до ніг покласти теплі грілки. З цією ж метою можна зробити гарячу гірчичну ванну для ніг.  Хворого слід обмежити в питті і стежити, щоб він менше вживав солі та солоних продуктів. Дають молочно-рослинну їжу. У хворих з надмірною масою тіла має бути обмежене споживання хліба і борошняних виробів, картоплі та цукру. Замість цукру можна давати його замінник — ксиліт. Постільного режиму слід дотримуватися не менше 10 днів. Коли знижується тиск, хворому дозволяють ходити в туалет. Молодша медична сестра повинна пам'ятати, що вміння заспокоїти хворого, створити умови для повноцінного сну має величезне зна­чення в лікуванні гіпертонічної хвороби.

Під час сну хворих забороняються всі види прибирання, гучні розмови, телефонні дзвінки тощо. Якщо хворий погано спить, йому дають заспокійливі препарати за призначенням лікаря.

Молодша медична сестра повинна сама перевірити принесені родичами продукти для передачі хворому. Соління, консерви, копчені ковбаси, солону рибу слід повертати. Особливо шкідливо для хворих на гіпертонічну хворобу вживання алкоголю і куріння.